Олександр Довженко timeline

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. Дитинство його проходило серед казкової природи Придесення, колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення у довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно.
https://www.youtube.com/watch?v=2Zi71IvGuPw

3 17 років він — студент Глухівського учительського інституту, закінчивши який у 1914 році отримує направлення до Житомира. Вчителювання його тривало до літа 1917 року й включало в себе викладання природознавства й гімнастики, географії й фізики, історії й малювання. Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут він вчителює і вчиться в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем.

1917 року переїхав на роботу до Києва, де теж учителював та разом з тим вчився в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Довженко вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів, і це був засіб здобути хоча б якусь вищу освіту. 1918 року в Києві відкрилася Українська академія мистецтв, став її слухачем. Академію Довженко так і не закінчив, а інститут, за його словами, відвідував до 1920 чи 1921 року.

Після визволення Києва від польських інтервентів працює в губернському управлінні народної освіти завідуючим відділом мистецтва. Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркомату закордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіювати малярство.

Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він влаштовується на роботу в газету „Вісті”, працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором.

На тридцять третьому році життя О.Довженка круто змінюється. Він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм „Ягідка кохання”, що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо розпочинав зі стрічки „Сумка дипкур'єра”, в якій, окрім всього, ще знявся і в ролі кочегара.

за сто днів знімає фільм „Звенигора” — історію українського народу від сивої давнини до сучасності. Наступною роботою О.Довженка стає стрічка „Арсенал”, а ще через рік, у 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики— „Земля”. Цей фільм — гімн життю — було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. У цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитий сад.
https://www.youtube.com/watch?v=sYL5aK8Zku8

У 1930-у році Олександр Петрович поїхав представляти фільм Земля у Європі і, виявляється, мріяв прорватися до Голлівуду.
Є свідчення, що Чарлі Чаплін високо цінував творчість українського режисера і в одній зі своїх промов сказав, що “слов’янство поки що дало світові кінематографії одного творця – мислителя та поета, Олександра Довженка”.
https://www.youtube.com/watch?v=tWWWnbSmbm0

залишає Київську кінофабрику і переїздить до Москви. Згодом разом із дружиною Ю. Солнцевою та письменником О. Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сценарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм „Аероград”. Напередодні війни працює над фільмом „Щорс”, з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР.
https://www.youtube.com/watch?v=JpkjdvLCHA0

добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах „Красная Армия”, „Красная звезда”, „Известия”. Пише серію оповідань. У 1943 році на екрани виходить документальний фільм „За нашу Радянську Україну”. У травні 1945 року з'являється ще одна стрічка — „Перемога на Правобережній Україні”. Після війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію „Рідна країна”, у 1949 році — стрічку „Мічурін”.

На початку п'ятдесятих років великий режисер переважно займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: „Відкриття Антарктиди”, „Поема про море”, „Повість полум'яних літ”, „Зачарована Десна”.

Сповнений творчих планів, О. Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік... Уже після його смерті виходить вибране О. П. Довженка, його дружина Ю. Солнцева дозняла фільми „Поема про море”, „Повість полум'яних літ”, „Зачарована Десна”.