-
Period: to
Дитячі роки
Виростав серед розкішної природи Русова. Змалечку пас овець, їздив з батьком у поле. Товаришував з дітьми батькових наймитів, від них дізнався чимало народних пісень, колядок, казок і легенд. Звідси беруть витоки образи, мотиви, твори Стефаника. Дитячі враження були настільки сильними, що надихали на громадську і літературну працю впродовж усього життя. -
Народження
Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів, що на Покутті в сім'ї заможного селянина Семена Стефаника. Батько письменника, чоловік крутої вдачі й практичного розуму, не мав часу займатися вихованням дітей. Одержимий жадобою збагачення, Семен Стефаник не давав спуску ні наймитам, ні дружині, ні дітям і сам став рабом своєї пристрасті. Мати, Оксана Кейван, була жінка ніжна і безмежно добра. Невтомна трудівниця, мати виховувала і в дітей любов до праці.
Фото: с. Русів -
Початкова освіта
Початкову освіту здобув Стефаник у рідному селі (1878 – 1880). -
Навчання в Снятині
Сільська школа навчила його грамоти, Снятинська (1880 – 1883) – „строїла душу”. Тут Стефаник Відчув велику погорду до себе як сільського хлопця від учителів, приниження гідності, фізичні покарання. Все це нестерпно боляче мучило хлопця. -
Початок навчання в Коломийській гімназії
Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).
Тут Стефаник познайомився з пропагандистами соціалістичних ідей Анною Павлик, Северином Даниловичем, котрого пізніше назве своїм „учителем соціалізму”. Здружується з Л. Мартовичем та М. Черемшиною. -
Початок творчого шляху
Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: “Нечитальник” (1888) та “Лумера” (1889). -
Виключення з гімназії, вступ у Дрогобицьку гімназію
Був виключений з Коломийської гімназії через участь у«Покутській трійці» — таємному творчому об’єднанні духовно близьких митців-земляків, до складу якої входили також Лесь Мартович та Марко Черемшина. Друзі разом перейшли у Дрогобицьку гімназію для навчання.
Тут Стефаник здійснює свою мрію - знайомиться з І. Франком. Майбутній письменник знову поринув у громадсько-культурну роботу — вже як член селянської “Українсько-руської радикальної партії”, заснованої 1890 року І. Франком та М. Павликом. -
Вступ до Ягелонського університету в Кракові
Стефаник вступає на медичний факультет Ягелонського університету за вимогою батька. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. У студентські роки він особливо багато читає, пильно стежить за сучасною літературою, зближується з польськими письменниками-модерністами, зокрема найвидатнішим польським модерністом С. Пшебишевським. -
Знайомство з Вацлавом Морачевським
Знайомство з пол. лікарем і культ. діячем Морачевськими Стефаник вважав найважливішою подією своєї молодості. „Вацлав Морачеський – моя дорога у світ”, – напише пізніше Стефаник у ліричній сповіді „Серце”. І це не було перебільшенням. В. Морачевський одним із перших виявив письменницький талант Стефаника, зробив чимало для ознайомлення польської громадськості з творчістю українського митця. Дружба Стефаника і Морачевського – яскрава сторінка в історії взаємин українського і польського народів. -
Period: to
Студентські роки. Стефаник-публіцист
Стефаник-студент бере активну участь у громадському житті рідного Покуття, розширює творчі контакти з українськими періодичними виданнями, активізує свою діяльність як публіцист. Після опублікування в 1890 р. першої статті — “Жолудки наших робітних людей і читальні” — він у 1893 — 1899 рр. пише і друкує в органах радикальної партії “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський голос” та “Літературно-науковому віснику” ряд статей -
Початок пошуків індивідуального стилю письма
1896 — 1897 рр. — час особливо напружених шукань Стефаника. Намагання його відійти від застарілої, як йому здавалося, описово-оповідної манери своїх попередників. -
Period: to
Перший період творчості
-
Перша збірка
Перша друкована збірка “Синя книжечка” 1899 року принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози. Автор “Синьої книжечки” звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства. -
Друга збірка
Видає збірку новел "Камінний хрест" у Кракові. У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, — одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах. -
Третя збірка "Дорога"
У 1901 р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника — “Дорога”, яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану. -
Period: to
"Мовчання" тривалістю 15 років
Творча робота виснажувала письменника. „Кожна мою дрібниця, яку я пишу, – признався Стефаник, – граничить з божевіллям, і я нікого в світі так не боюся, як самого себе, коли я творю.” На 15 років Стефаник припинив не лише творчу діяльність, але й листування. -
Відвідини Наддніпрянщини
Письменник очолює галицьку делегацію, що їде на відкриття пам'ятника І. Котляревському в Полтаві. Тут знайомиться з найвідомішими українськими письменниками того часу: Б. Грінченком, М. Коцюбинським, Лесею Українкою, М. Старицьким, Панасом Мирним та багатьма іншими українськими діячами культури
Відвідує також могилу Шевченка в Каневі. -
Одруження з Ольгою Гаморак
Мандрівне життя без пристанища втомило письменника. Його душа прагнула затишку і стабільності. Він одружився з Ольгою Гаморак, жінкою, яка щасливо поєднувала в собі вроду й інтелект, ніжність і терпеливість, шляхетність і високу культуру серця. Шість років подружжя живе в селі Стецеві, недалеко від Русова.
Стефаник займався господарством, дуже швидко стає „своїм” серед селян. Його поважають і люблять, з ним радяться, йому скаржаться. Він бажаний і почесний гість на весіллях і хрестинах. -
Четверта збірка "Моє слово"
У 1905 році вийшла в світ четверта збірка письменника — «Моє слово». У ній уперше була надрукована новела «Суд», яка завершує перший період творчості Стефаника. -
Смерть дружини
Померла дружина, залишивши його з трьома малолітніми дітьми. Більше Стефаник не одружувався. Попри це, громадську активність не припиняє: бере участь у відзначенні 100-річчя з дня народження Т. Шевченка: виступає на мітингах. У березні 1915 року за фальшивим доносом Стефаника було заарештовано, проте завдяки клопотанням Марка Черемшини невдовзі звільнено. Якийсь час Стефаник жив у Відні, де після тривалої перерви розпочав другий період своєї творчості (1916 – 1933). -
Period: to
Другий період творчості
З 1916 по 1933 рр. – другий період творчості Василя Стефаника. Цей період його творчості не такий інтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологічним початком цього періоду можна вважати новелу “Діточа пригода” (написана восени 1916)
У творах цього періоду розробляв три теми: трагедію селян під час війни, мораль і моральність у роки війни та галицьке стрілецтво і його місце в історії України. -
П'ята збірка творів
У 1916 р. Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвячує пам’яті Франка. За “Марією” письменник публікує шість новел, які разом із ще одним твором другого періоду (“Діточа пригода”) склали п’яту збірку — “Вона — земля”, видану 1926р. Зображення: Іван Остафійчук ”Вона – земля” -
Призначення персональної пенсії
Розуміючи заслуги Стефаника перед українським мистецьким словом, його новаторські здобутки,радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 р. персональну пенсію. Проте Стефаник у 1933 році відмовився від персональної пенсії, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції. Дізнавшись про цю ситуацію, митрополит А. Шептицький призначив письменникові пенсію від Української греко-католицької церкви, яку той роздав нужденним. -
Смерть
Здоров`я письменника з кожнем днем погіршується, не кращає і матеріальний стан. Часті серцеві приступи, відсутність грошей, навіть на ліки, зростання боргів – усе це мучило Стефаника. Він усамітнюється, нікого не хоче бачити.
У листопаді до багатьох хвороб долучається ще запалення легенів. Стан безнадійний. 7 грудня 1936 року Стефаник помер. Тисячі людей з навколишніх сіл і міст, численні делегації з видавництв, спілок, установ проводжали великого письменника в останню дорогу.
Похований у Русові
